НАБУБНЯ́ВІТИ, ВІЮ, ЄШ,
Набубня́віти, вію, єш, гл.
1) = Набубні́ти. Уже горох добре набубнявів, — пора садити. Новомоск. у.
2) О древесныхъ почкахъ: раздуться предъ тѣмъ какъ распуститься. Бруньки набубнявіли на вишні, а де-не-де і листочки роспускає. Новомоск. у.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 466.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
НАБУБОНІ́ТИ, НЮ́, НИ́Ш, →← НАБУБНІ́ТИ, НІ́Ю, ЄШ,